Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права. сам Конституції, вона не може бути застосована

Предыдущая12345678910111213141516Следующая

сам Конституції, вона не може бути застосована. Далі, при прийн­ятті нових кримінальних законів останні повинні бути співвіднесені з приписами Конституції і не можуть мати з ними розбіжностей. Більш того, норми Конституції є нормами прямої дії і тим самим можуть застосовуватися й при вирішенні кримінальних справ. На­приклад, ст. 39 КК, що регулює відповідальність особи при виконанні нею злочинного наказу чи розпорядження, може бути правильно за­стосована лише на підставі ст. 60 Конституції, де передбачено, що ні­хто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази і що за віддання і виконання явно злочинного розпоряджен­ня чи наказу настає юридична відповідальність.

Для кримінального права мають вирішальне значення такі поло­ження Конституції: заборона зворотної дії в часі законів та інших но­рмативних актів (ч. 1 ст. 58); ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ч. 2 ст. 58); ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпо­відальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61) та ін.

Кримінальне право покликане охороняти притаманними йому методами встановлений Конституцією суспільний і державний лад, законні права і свободи громадян від злочинних на них посягань. У зв'язку з тим, що в ст. З Конституції зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, у кримінальному законо­давстві встановлена сувора відповідальність за злочинні діяння, спрямовані проти цих благ особи (розділи ІІ-ІУ Особливої частини КК).

Конституція закріплює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17). Тому в КК передбачається відповідаль­ність за посягання на суверенітет, територіальну цілісність і недо­торканність України як найважливіші об'єкти кримінально-правової охорони (розділ І Особливої частини КК).

Можна навести ще багато положень Конституції, що визначають спрямованість і зміст норм кримінального права. Обмежимося лише ще одним. Так, у ст. 27 Конституції встановлено, що кожен має пра­во захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до цього в КК докладно регу-

Розділ /

люються права громадянина на необхідну оборону, чітко окреслю­ються її межі, вказується, що такі дії особи, що захищається, є пра­вомірними і не можуть тягти кримінальної відповідальності (ст. 36). Отже, кримінальне право щодо права конституційного знахо­диться в субординаційній залежності і повинно цілком відповідати Основному Закону держави.



2. Кримінальне і адміністративне право.Тісний зв'язок між ними спостерігається в тій частині адміністративного права, що вста­новлює адміністративну відповідальність за різні правопорушення (так звані адміністративні делікти). У цій своїй частині адміністра­тивне право виконує охоронну функцію, захищаючи правопорядок від адміністративних правопорушень. Однак кримінальне право охо­роняє правопорядок від більш небезпечних посягань — злочинів, а ад­міністративне право — від менш небезпечних правопорушень — адмі­ністративних деліктів. Саме ступінь суспільної небезпечності відрізняє адміністративний делікт від злочину. Ось чому злочин тягне криміналь­не покарання, а адміністративний делікт — заходи адміністративного стягнення. Наприклад, дрібне хуліганство — це адміністративний делікт, що тягне адміністративне стягнення, хуліганство ж як злочин є більш суспільне небезпечним: воно грубо порушує громадський порядок, норми моральності і тому тягне досить суворе криміналь­не покарання за ст. 296 КК.

3. Кримінальне і кримінально-процесуальне право.Криміналь­не право визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, винним у вчиненні цих злочинів. З метою правильного з'ясування питання про винність особи у вчиненні злочину і застосування до неї покарання встанов­лена особлива процесуальна процедура, яка полягає в розслідуванні і розгляді кримінальних справ. Ця процесуальна процедура (кримі­нальний процес чи кримінальне судочинство) регулюється нормами кримінально-процесуального права, зосередженими в Кримінально-процесуальному кодексі України1. Таким чином, зв'язок між кримі­нальним (матеріальним) правом і кримінально-процесуальним пра­вом проявляється насамперед у тому, що вони співвідносяться між собою як зміст і форма.

Кримінально-процесуальне право є формою, в якій знаходить своє застосування кримінальне право. Кримінальне право і кримінальні

1 В подальшому — КПК. 16


3423518738406877.html
3423553972323108.html

3423518738406877.html
3423553972323108.html
    PR.RU™