В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Період Характеристика етапу розвитку кредитних відносин
1989 р. Початок формування комерційних та кооперативних банків (створювались на акціонерних або пайових засадах підприємствами певної галузі економіки)
1991 р. Комерційні банки почали здійснювати кредитування за умов дотримання принципів забезпеченості та поверненості кредитів (в якості забезпечення виступали страхові поліси, порука чи гарантія, застава майна тощо)
1991 р. ЗУ "Про підприємства" і "Про цінні папери та фондову біржу" було легалізовано комерційний кредит (з 1930 р. в СРСР був заборонений у внутрішньому обороті)
1993 р. НБУ затвердив Порядок проведення банками операції з векселями відповідно до Женевських (1930 р.) вексельних конвенцій
1993 р. Гіперінфляція та запровадження НБУ жорсткої монетарної політики (підвищення облікової ставки та норм обов’язкових резервів) обмежили кредитні відносини банків з підприємствами, а надання споживчих кредитів майже повністю припинилося
1995 р. НБУ затвердив положення про кредитування (через відсутність відповідальності за нецільове використання і неповернення кредитів за умов платіжної кризи ряд комерційних банків стали банкрутами)
1995 – 1996 рр. У зв’язку з вигідними умовами ОВДП (високий дохід, зарахування сум, інвестованих в ці облігації, в рахунок обов’язкових резервів банків, звільнення доходу на облігації від податку на прибуток) більшість банків свої кредитні ресурси спрямували на придбання цих облігацій і майже відмовились від кредитування реальної економіки, що поглибило економічну кризу
1999 – 2000 рр. Ситуація щодо кредитування реальної економіки поступово змінюється, особливо це стосувалося підприємств АПК (пільгове кредитування, частину сплати процентів взяла на себе держава, що дозволило 82% підприємств АПК скористатись кредитами на суму 3 млрд. грн.)
2001 р. Прийняття Верховною Радою Земельного кодексу створило сприятливі умови для розвитку іпотечного кредиту
2001 – 2002 р. НБУ проводить більш ліберальну монетарну політику: облікова ставка була поступово знижена з 29% до 10% річних, а норма обов’язкових резервів комерційних банків з 17% до 2-14%, що сприяло розвитку кредитних відносин і певною мірою приблизило їх до тих, що існують в економічно розвинутих країнах
з 2002 р. Банки почали більшою мірою кредитувати реальний сектор, причому швидкими темпами нарощувалися обсяги саме довгострокового кредитування, а ставки за кредитами завдяки зниженню інфляції – зменшувались. Суттєво збільшувалися обсяги кредитування населення. Хоча частка внутрішнього банківського кредитування у ВВП залишалася значно нижчою, ніж аналогічний показник в економічно розвинутих країнах, стійкі тенденції до зростання свідчили про позитивні зрушення у цій сфері.




Запитання для самоконтролю

1. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту, що мають місце в літературі?

2. За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту? Чи можуть бути однаковими критерії для класифікації форм і видів?

3. Які форми кредиту Ви можете виділити і чому?

4. Які види кредиту Ви можете назвати і за якими крите­ріями вони виділені?

5. Чим різняться поняття «банківський кредит» і «держа­вний кредит», «банківський кредит» і «споживчий кредит», «забезпечений кредит» і «комерційний кредит»?

6. Яка функція кредиту є найбільш визнаною в економічній літературі?

7. Чи погоджуєтеся Ви з виокремленням емісійної функції кредиту? У чому слабкість позиції захисників цієї функції?

8. Які дискусії ведуться щодо контрольної функції креди­ту? Чому більш правомірно відмітити контрольно-стимулювальну функцію?

9. Чим обмежується надання комерційного кредиту?

10.Як класифікується банківський кредит?

11.Ким надасться споживчий кредит?

12.У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони ви­значаються?

13.Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

14.Якими рисами характеризується розвиток кредиту в період переходу України до ринкових відносин?


3425585390438297.html
3425610713400087.html

3425585390438297.html
3425610713400087.html
    PR.RU™